Максим Похила, студент 22 групи
бакалаврської програми "Практична психологія" про свою Маму - Світлану
Євгеніївну.
"Мама – це людина, яка носила нас під серцем і дала найцінніше - саме життя! Вона невтомно допомагала нам зростати, підіймаючи нас на власних крилах додолу, немов пташка.
Не завжди доля є щедрою до неї, але вона не шкодує себе для нас, своїх дітей. Не знаю, де бере вона сили, щоб щоденно віддавати себе нам, але її серце, немов невичерпне життєдайне джерело.
Без мами не
було б нас, не було б цілого людства. Мама - це початок нас самих і щоденна можливість бути самим собою.
Не завжди ми, діти, цінуємо її працю, і навіть здатні робити їй боляче. Тоді її ніжне серце стискається і плаче, але величезна любов перемагає біль, і вона знову йде нам назустріч, обіймаючи та ніжно пригортаючи до себе.
Щиро хочу, щоб наші мами
ніколи не знали болю серця, хоча б від нас, їхніх синів та доньок!"
Вдячні Мамі, Світлані
Євгеніївній за сина, а Максиму - за такі проникливі слова!
Немає коментарів:
Дописати коментар